«Забута казка – це золоте намисто, яке впало на морське дно» – кажуть старі люди. Чи задумувались ви над тим, чому живуть і не вмирають народні казки! А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ, казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Гортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки – то наші великі вчителі, що спочатку виховують, а потім розважають.
Дитинство поділяє дійсність на життя та казки. У дитинстві всі – справжнє. І казки – теж справжнє, якщо вони допомагають жити і якщо в них віриш.
Казка розповідається не для того, щоб приховати, а для того, щоб відкрити, сказати на всю силу, на весь голос те, що думаєш.
Прочитайте, подивіться, послухайте, розкажіть в цей день казку – і чудес у світі додасться.
