Мотивація до навчання – одна з найбільш гострих проблем сучасного вчителя та учнів, адже ефективне навчання залежить не лише від методів і форм роботи в навчальному процесі, але й від того, що відчувають учні, наскільки вони уважні, допитливі, розуміють мету навчання, здатні вийти із зони комфорту та здобути нові знання. Особливо гострою є ця проблема на початку навчального року – коли діти радіють зустрічі з друзями після тривалої перерви та поки що не налаштовані на продуктивну роботу. То ж, як мотивувати учнів до навчання та прагнення успіхів на уроці?
На це, завжди актуальне запитання, ми намагалися знайти відповіді під час сьогоднішнього засідання педагогічної ради «Мотивація навчальної діяльності учнів».
Гребеюк І.В. “Психологічні проблеми мотивації навчальної діяльності”
Сіберко Р.М. “Способи створення в учнів позитивного ставлення до навчання”
Велієва О.С. “Способи виховання почуття обов’язку та відповідальності у школярів”
Паламаренко Н.В. “Створення на уроках зацікавленості теоретичним матеріалом”
Левчук К.П. “Створення на уроках зацікавленості теоретичним матеріалом”
Рибаченко І.В. “Роль емоційних методів мотвації навчання”
Сінчук Д.Д. “Роль професіоналізму вчителя у формуванні мотивації навчальної діяльності школяра та його особистості”
Отож, дійшли висновків, що існує два види мотивації – внутрішня та зовнішня, проте навчання, яке ґрунтується на внутрішній зацікавленості, буде значно успішнішим, оскільки при її наявності дитина здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень. Найбільш дієвими способами підвищення внутрішньої мотивації є наступні:
- За можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконанні завдання, обмежуючись лише оцінюванням та похвалою, проте не шкодувати похвали в тих випадках, коли дитина дійсно на це заслуговує.
- Якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень, для чого якнайкраще підійде такий прийом, як рефлексія. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.
- Намагатися не нав’язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою.
- Необхідно пам’ятати й пре те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.
- Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, а й перешкоджає розвиту внутрішньої мотивації.
- Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності (посильні завдання), сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її (створення ситуації успіху).
- Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.
- Бажано підбирати навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.