Життя – вічний вокзал, де зустрічаються і прощаться, плачуть і радіють. Так і учні 4 класу побували на Вокзалі Прощання з початковою школою. Згадали, якими вони прийшли в 1 клас, як вперше переступили шкільний поріг. І поніс їх уявний потяг по чотирьох навчальних роках. Школярі дякували своїм батькам, вчительці Раїсі Василівні Коханчук, керівникам школи за те, що вони вклали в їхні душі добро, ласку, справедливість, чесність, розум. А якщо і з’явилися у випускників сльози на Вокзалі Прощання, то нехай це будуть слози надій і найкращих сподівань в безхмарному майбутньому.
